ЩО ТАКЕ БУЛІНГ?

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — це агресивна свідома поведінка однієї дитини (або групи) стосовно іншої, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском та є гострою проблемою сучасності. Дослідники зазначають, що булінг відрізняється від сварки між дітьми тим, що:

• він супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, б’ють, розповсюджують плітки, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах;
• в ситуації завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують, та ті, хто спостерігають;
• він негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров’я;
• може виникати спонтанно, коли несподівано для себе дитина опиняється або в ситуації переслідування, або приєднується до переслідувача;
• він може повторюватися багато разів.

                                                                                    ЯКИМ БУВАЄ БУЛІНГ?

Цькування може мати різні форми:

• Фізичний булінг (штовхання, підніжки, бійки, стусани, нанесення тілесних ушкоджень).
• Вербальне цькування (обзивання чи глузування).
• Булінг стосунків (relational bullying) — явище соціального вигнання — коли дітей ігнорують, не допускають до ігор та вечірок, або вони стають жертвами чуток чи інших форм публічного приниження.
• Кібербулінг (приниження за допомогою Інтернету, мобільних телефонів та інших електронних гаджетів). Кіберагресори створюють публікації, що принижують гідність жертв, відправляють їм повідомлення з погрозами,
• викладають фотографії і відео зі знущаннями.

Інтернет додає булінгу таких ознак:

• цілодобове втручання в особисте життя (цькування не має часового чи географічного обмеження); необмеженість аудиторії;
• блискавичність поширення інформації;
• можливість анонімного переслідування.

Усі форми булінгу — фізичний, вербальний, кібер та стосунків — мають тенденцію виникати одночасно.

                                ЧОМУ ДІТИ БУЛЯТЬ?

     Діти-агресори не до кінця розуміють, якої шкоди та страждань вони завдають. Булери вважають смішним знущання над слабшою дитиною. Отримуючи схвалення з боку друзів-спостерігачів, вони відчувають себе сильними та «крутими».

     Деякі діти булять, тому що самі постраждали від насильства (вдома, в спортивній секції, в іншому колективі тощо). В таких випадках вони можуть зганяти свій біль через знущання й приниження слабших за себе.

    До того ж, нападаючи на когось, вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні й не можуть контролювати свій гнів. В таких випадках справа нерідко доходить до фізичного насильства.

                                                                  ХТО СТАЄ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ?

В групі ризику може опинитися будь-яка дитина, яка вирізняється із загального кола своїх однолітків.

Дітей можуть цькувати за:

• зовнішній вигляд (підґрунтям для глузувань може стати занадто високий або занадто низький зріст, вага тіла, національність, фізичні обмеження);
• успішність або неуспішність у навчанні;
• матеріальні можливості;
• особливості характеру.

Крім того, жертвою булінгу може стати той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно.

Варто зазначити, що сором’язливі та закриті до спілкування діти стають жертвами булінгу в 2 рази частіше.

Всі ці риси не обов’язково, але можуть призводити до цькування (зазвичай у школі чи в соціальних мережах).

                       ДО ЧОГО ПРИЗВОДИТЬ БУЛІНГ?

Особливість цькування в тому, що він негативно впливає на всіх учасників (жертв, агресорів та спостерігачів) та має деструктивні наслідки в їхньому майбутньому житті:

• Жертви втрачають відчуття безпеки, перебувають у стані безпорадності та страху, втрачають повагу до себе та інтерес до навчання. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, може призводити до розладів харчової поведінки (анорексія, булімія) та виникнення суїцидальних думок.

За даними досліджень у Фінляндії, діти, які стали жертвою переслідувань, у 4 рази більш схильні до суїцидальних настроїв, ніж їхні однолітки, які не були об’єктами булінгу.

• Агресори частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони, мають досвід вживання алкоголю й наркотичних речовин.
• Спостерігачі часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту, схильні до депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати заклад освіти.

Дослідники стверджують, що навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід у психіці дитини.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАША ДИТИНА ПІДДАЄТЬСЯ БУЛІНГУ?

    Зверніть увагу на дев’ять найпоширеніших ознак:

1. В дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.

2. Боїться ходити до закладу освіти або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).

3. В дитини з’являються зіпсовані речі.

4. Вона втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.

5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами (або ж такі ознаки з’являються після спілкування в соціальних мережах).

6. Постійно відмовляється йти до закладу освіти, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття.

7. Має розлади сну або часті погані сни.

8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.

9. Дитина наносить собі ушкодження.

    Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

ЯК ЗАПОБІГАТИ БУЛІНГУ?

    Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і педагогів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, якщо ви стали свідком булінгу:

1. Негайно втручайтеся та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.

2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми.

3. Займіть нейтральну позицію — обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонуйте дітям самостійно вирішити конфлікт.

4. Поясніть, які саме дії є булінгом і чому їх необхідно припинити.

5. Уникайте в спілкуванні слів «жертва» чи «агресор» для запобігання тавруванню й розподілу ролей.

6. Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, й вимагайте вжити заходів щодо припинення цькування.

У Європі в складних ситуаціях булінгу застосовують механізм шкільної медіації, коли спеціально підготовлений педагог чи психолог, який не має жодного стосунку до конфлікту, модерує зустрічі між дітьми, їхніми батьками та вчителями. Всі отримують право висловитися, поглянути на ситуацію з різних точок зору.

    В Україні поступово теж запроваджують цю практику. В рамках кампанії #CтопБулінг Міністерство юстиції розробило інформаційні матеріали з рекомендаціями для батьків, як діяти, коли їхня дитина постраждала від булінгу або ж сама стала булером.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКЩО ВОНА ПІДДАЄТЬСЯ БУЛІНГУ?

Діти зазвичай соромляться говорити про те, що стали жертвами булінгу, й схильні звинувачувати себе. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

• Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.
• Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові вислухати й допомогти 
• Запитайте, яка допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
• Поясніть дитині, до кого вона може звернутися у випадку цькування (психолог, вихователь (вчителі), керівництво закладу освіти, старші учні, батьки інших дітей, охорона).
• Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, й вимагайте належного її врегулювання.
• Підтримайте свою дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.

У випадку, якщо вирішити ситуацію на рівні закладу не вдається, повідомте поліцію. Захистіть свою дитину від цькування!

    «Для батьків дуже важливо вміти попередити або належним чином відреагувати на булінг, з яким стикаються їхні діти. Вони мають бути уважними, спілкуватися та підтримувати своїх дітей»,— підкреслює Джованна Барберіс, голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКЩО ВОНА ВИЯВИЛАСЯ АГРЕСОРОМ?

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу:

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
• Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
• Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
• Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями й покараннями.
• Порадьтеся з дитячим чи  шкільним психологом. Адже агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу.

Це тривалий процес, який потребує витримки й терпіння.

ЯК СЬОГОДНІ В УКРАЇНІ ТА ЄВРОПІ ЗАПОБІГАЮТЬ БУЛІНГУ?

Експерти Українського інституту дослідження екстремізму стверджують, що усунути булінг як явище неможливо. Цькування є наслідком загальної системи нерівності людей — майнової, фізичної, етнічної, інтелектуальної та гендерної.

         Однак профілактичні заходи дозволяють значно зменшити прояви булінгу. Так, у Скандинавії регулярне проведення програм запобігання булінгу показало трикратне зменшення загальної кількості школярів, залучених в ситуацію цькування (хоча й не призвело до повного його зникнення).

         Тому в європейських країнах розробляються цілі системи протидії булінгу. Психологи й соціальні працівники проводять у школах спеціальні тренінги. Вони пояснюють дітям негативні наслідки булінгу, розповідають, як можна захистити жертву. Їх вчать втручатися, а не бути пасивними спостерігачами. Крім того, експерти розігрують різні ситуації, щоб наочно показати, як потрібно зупиняти насильство.

           В підлітків і дорослих є можливість подзвонити на гарячу лінію й отримати підтримку спеціалістів. Україна лише розпочинає створювати систему протидії булінгу.

БУЛІНГ В ДИТЯЧОМУ САДКУ — МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу?

ВИДИ БУЛІНГУ В ДИТСАДКУ

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Як організувати інклюзивне освітнє середовище

Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск:

• психологічний
• фізичний.

Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

ХТО ПРОВОКУЄ БУЛІНГ В ДИТСАДКУ

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

педагог або помічник вихователя:

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки

– глузує із зовнішнього вигляду дитини

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини

батьки або члени сім’ї:

– б'ють та ображають дитину вдома

– принижують дитину у присутності інших дітей

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

                                        ЯК МІНЯЄТЬСЯ ПОВЕДІНКА ДИТИНИ ПІД ЧАС БУЛІНГУ В ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

вдома:

– не хоче одягатися вранці

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше

– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт

– не контактує з однолітками у дворі

 – грає наодинці в парку

в дитячому садку:

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо

– усамітнюється при будь-якій нагоді

– часто губить свої іграшки або речі

– бруднить чи псує одяг

– грає поламаними іграшками

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театралізації чи грі

– не має друзів у групі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР АБО ПОТЕРПАЄ ВІД АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ІНШИХ ДІТЕЙ?

ВИДИ ТА ОЗНАКИ БУЛІНГУ

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) – це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском. 67% дітей стикалися з булінгом в школах в тих чи інших проявах.

Булінг буває:

• фізичний: штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень;
• економічний: крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей;
• психологічний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж;
• сексуальний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти;
• кібербулінг: приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки; МАЄШ ПИТАННЯ? – Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
• Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність.
• Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
• Зверніться до психолога закладу освти і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння! Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки.

Якщо ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг), батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

• Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;
• Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;
• Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;
• Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, педагоги, керівництво закладу освіти, старші учні, батьки інших дітей, охорона);
• Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання;
• Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.

У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні закладу освіти  не вдається – повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!

ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ

• Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;
• Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт;
• Пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;
• Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;
• Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

Пам’ятайте, що ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

Проблема домашнього насильства. Як уникнути конфліктів в сім’ї на час карантинного періоду – поради психолога.

Мій дім - моя фортеця. Так кажуть, коли вважають власну домівку найбезпечнішим місцем на планеті, місцем, де можна уникнути несправедливості та кривди. Але що робити, якщо власний дім є пасткою і загрозою для життя?

У зв’язку з карнатинними заходами в світі відслідковується тенденція до збільшення кількості розлучень і домашнього насильства. Так у Китаї різко зросла кількість поданих заяв про розлучення, а в Італії зросла кількість випадків сімейного насильства.

Приблизно така ж ситуація у всеукраїнському масштабі, стверджують у Міністерстві внутрішніх справ.

Поради психолога

Напруга зростатиме, адже ізоляція під час карантину схожа до клітки, в якій сім’ї мають перебувати цілими днями, - пояснює психолог Оксана Міраі, консультант у напрямку когнітивно-поведінкової терапії. - Такий досвід для більшості з нас зовсім незрозумілий обтяжуючий. Ймовірність, що можуть виникати конфлікти чи суперечки суттєво зростає. Причина - наші базові потреби частково порушені: немає відчуття безпеки, вимушені відпустки за власний рахунок чи зупинка власної справи; втрата можливості скинути внутрішнє напруження - відвідувати розважальні заклади, проводити час з друзями, і просто побути наодинці.

В таких умовах важливо зберігати свої особисті межі і межі інших. Це означає - дозволяти собі та іншим висловлювати свої думки, відповідати за власну поведінку, демонструвати самоповагу і повагу до інших, вміти чути і намагатися досягти компромісу».

Психолог дає 8 порад, які допоможуть співіснувати цілодобово в одному просторі,

поважаючи межі одне одного:

1. Насамперед потрібно пам’ятати, що ця кризова ситуація не буде вічною, адже людство не раз переживало пандемії.
2. Щоранку, прокинувшись, казати собі якусь мотивуючу фразу. Або ще цікавіший варіант: домовитись з членами сім’ї, щоб кожен написав на окремих стікерах такі підтримуючі фрази поскладати їх в коробку чи прозору посудину. І кожного ранку кожен собі витягатиме підтримуюче послання на день.
3. Зберігати авторство свого життя: планувати свій день, виходячи зі своїх потреб - це і спільний час з рідними, і час для свого задоволення (відновити хобі, вивчати іноземну мову, читати, дивитись фільми, слухати музику чи писати її та багато іншого); професійні завдання коли працюєш у режимі онлайн.
4. Фізична активність (зараз вона просто необхідна!). Вчені довели, що фізичні вправи чи ранкові/вечірні прогулянки підтримують наш психологічний і емоційний стан, і тим самим зводять до мінімуму виникнення депресії та надмірної тривоги.
5. Розподілити між собою ролі. Особливо це стосується сімей, де є діти. Не забувайте про те, що дітям потрібна ваша підтримка. Адже навчання перейшло в режим онлайн і не всім дітям вдається самотужки опрацьовувати новий матеріал, окрім цього, вони звикли до активності, відвідували різноманітні гуртки і просто гуляли з друзями. Намагайтеся проговорити і навіть прописати обов’язки. В кожного тоді буде своя відповідальність, повага до іншого. Це допоможе знімати навантаження на одну людину і згуртовувати вашу сім’ю.
6. Для збереження добрих партнерських стосунків не забувайте про слова вдячності, підтримки, компліменти. Можна спільно переглядати фото чи відео з сімейних подій, пoїздoк. Дозвольте собі мріяти, обговорюйте майбутні плани. В такий спосіб ви зможете переключати свою увагу на позитив, отримуючи радість та ресурс.
7. Домовитися про час, який можна проводити як заманеться, щоби скидати зайве напруження. Дозволити собі трохи відпочити.
8. Домовитися про правило «стоп» - якщо хтось відчуває, що йому забагато, то може просто сказати «стоп» і таким чином зупинити напругу, що зростає в тій чи іншій ситуації.

                                                                                                                              ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                                                                                              Наказом № __________

                                                                                                                              від «_____» __________ 2022 р.

                                                                                                                      Директор КЗДО КТ №13 КМР  

                                                                                                                              __________ Вікторія ЛУЦЕНКО

                                                                                              План заходів,

                                                                спрямованих на запобігання та протидію                                                               

                                    булінгу (цькуванню) та насиллю в КЗДО КТ №13 КМР                           

на 2022-2023 навчальний рік

Корисними можуть стати також номери телефонів «гарячих ліній:

• Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми т. тендерної дискримінації 0-800-500-005, або з мобільного 116-123 вона працює цілодобово;
• Дитяча «гаряча лінія», бо дуже багато питань виникає щодо оформлення відпусток, для того,, аби забезпечити нагляд за дітьми, які перебувають на карантині. 0-800-500-225, 116-111 (з мобільного);
• Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству 1547;
• Урядовий кол-центр 1545;
• У разі необхідності також надається правова допомога, звертатись на гарячу лінію координаційного центру з питань безкоштовної правової допомоги - 0-800 213-103.
• На гарячі лінії також можна звернутись в онлайн режимі.